Два українці — три КІК, або Чому відкриття іноземної компанії — це must-have для окремих видів бізнесу
Автор: Олександра Томашевська

Крайня серія податкових реформ в України проходить під прапором уніфікації податкового законодавства з європейським, інтеграції з міжнародними процедурами та стандартами ведення бізнесу. Дія Сіті, CRS, полювання за податковими нерезидентами, формальне спрощення документообороту, підключення SEPA та інші подібні новації зараз в усіх на слуху. Але правда інша: деякі види бізнесу не побудувати без наявності іноземної компанії.
КІК для міжнародного е-комерс
Загальна кількість українських продавців на міжнародних платформах оцінюється приблизно у 100 000. Достовірних даних про загальний товарооборот, звісно, немає, але за окремими показниками можна оцінити масштаби.
Візьмемо, для прикладу, дані лише однієї платформи Etsy. Україна посідає 8-ме місце у світі за загальною кількістю продажів на платформі. Загалом іноземні покупці придбали майже 14,4 млн українських виробів. Середній чек онлайн-покупця на міжнародних платформах становить орієнтовно 125 доларів США. Українці на Etsy мають один з найвищих у світі показників продажів на один магазин. В середньому український магазин продає вдвічі більше товарів, ніж середньостатистичний магазин зі США.
Використовуючи непрямі методи підрахунку у вигляді бюджету на рекламу, яка складає мінімум від 30 до 50 доларів в день, за найконсервативнішими оцінками загальні витрати на рекламу складають від 25 до 50 млн доларів США на місяць. Якщо припустити, що норма витрат на рекламу і маркетинг складає від 15 до 25% вартості товару, то орієнтовна виручка цієї групи продавців може сягати 1,2–2 млрд доларів на рік.
Але, поряд з цим, в Україні відсутні (не представлені) такі сервіси для приймання платежів з усього світу, як Stripe (найпопулярніший сервіс для Shopify та власного e-commerce у світі), PayPal (є обмежений функціонал, лише для переказів Р2Р, а не для бізнесу). Щоб хоч якось забезпечити приймання платежів, продавці використовують Payoneer як проміжний варіант (віртуальний банківський рахунок у США/ЄС).
До того ж Податковий кодекс України, що написаний у «доплатформні часи», містить обмеження, які фактично при всьому бажанні не дозволяють українським підприємцям на 100% виконати норми податкового закону і не порушити вимоги перебування на спрощеній системі оподаткування. Наприклад, отримувати виручку на рахунок власника магазину у системі Payoneer за аналогією до рахунку ФОП в українському банку не передбачено. Витрати, які несе ФОП при виготовленні товарів, сервіси платформи чи платіжних систем — «висять у повітрі», а митне оформлення чи поштові відправлення товарів за кордон змушують вигадувати велосипед, щоб знайти баланс між економічною вигодою і законністю схеми ведення бізнесу.
З цією метою українці і реєструють іноземні компанії у США, Великобританії чи інших країнах Європи — для доступу до звичайних інструментів продажу на платформах. Чи може Україна щось зробити для цих продавців? Окрім недолугого закону про оподаткування доходів з цифрових платформ, мабуть, нічого. Чи є відкриття іноземної компанії вдалим варіантом? Безумовно так.
ІТ-індустрія і транскордонний фріланс
Це вдалий момент згадати про спеціальний податковий режим Дія Сіті.
Станом на кінець березня 2026 року кількість резидентів Дія Сіті перевищила 4 000 компаній, в компаніях-резидентах Дія Сіті працюють понад 148 тисяч IT-спеціалістів. Питома вага IT-сектору — 77–80% усіх резидентів (2 844 компанії). Мінцифри заявляє, що за останній рік кількість резидентів Дія Сіті зросла вдвічі, що ІТ-галузь розвивається в Україні з шаленою швидкістю. Але є те, про що мовчать.
Попри значні податкові пільги та спроби запровадити елементи англійського права, Дія Сіті ніколи не стане прямою заміною американському C-Corp у Делавері чи іншим іноземним структурам.
Чому українська ІТ-компанія зі статусом резидента Дія Сіті програє, до прикладу, тому ж Делаверу?
Довіра венчурних інвесторів
Для американських та європейських венчурних фондів Delaware C-Corp — це золотий стандарт. Інвестори C-Corp розраховують використати всі робочі інструменти C-Corp — акції, опціони, ліквідаційні привілеї. Українське ТОВ для цього не пристосоване. Вийти на IPO чи продати компанію реально, якщо материнська компанія зареєстрована в США. Жоден великий покупець не купуватиме українську юрисдикцію як основний холдинг.
Судова система та англійське право
Хоча Дія Сіті ввела поняття інструментів англійського права (convertible loan, option, representations & warranties), вони працюють поверх українського Цивільного кодексу. У разі конфлікту акціонерів у Делавері справу розглядатиме спеціалізований Канцелярський суд (Court of Chancery) з величезним досвідом. В Україні ж спір розглядатиме господарський суд регіону, де судді навряд чи мають глибоку експертизу в складних інвестиційних контрактах. Рішення судів США засновані на прецедентному праві і прогнозовані на базі десятиліть практики. В Україні правозастосування в межах Дія Сіті знаходиться на зорі свого формування.
Валютний контроль та рух капіталу
Це болючий біль. Українські компанії залежать від валютних обмежень НБУ. Такі операції як-от переказ валюти за кордон (дивіденди, оплата послуг) можуть бути обмеженими, заблокованими чи створювати непередбачувані податкові наслідки.
І це ми не чіпаємо аспекти захисту інтелектуальної власності, податкової стабільності, ризиків, повʼязаних з воєнним станом і т.п.
От і виходить, що на кожен перспективний стартап його фаундери створюють структуру з материнською компанією у США чи Європі, а компанія-резидент Дія Сіті використовується як локальний інструмент структурування.
І навіть невеликі компанії українських розробників надають перевагу створенню естонського Е-резидента зі ставкою 0% податку на виведений капітал, реєстрацією компанії за 15 хвилин онлайн, легким підключенням Stripe та PayPal і відкриттям рахунків у Wise, Revolut та інших необанках.
У схемі з резидентом Дія Сіті Естонія часто виступає як «гаманець», тримач капіталу. Клієнти з усього світу платять на естонську компанію, частина прибутку залишається в Естонії, інша частина перераховується в Україну (Дія Сіті) як оплату за розробку програмного забезпечення. В Україні ці кошти йдуть на зарплати і виплати за гіг-контрактами з низькими податками. Капітал легально акумульований у валюті на рахунках в ЄС і при цьому є можливість офіційно оплачувати працю команди в Україні з можливістю бронювання.
Це лише два приклади найпоширеніших варіантів, чому іноземна компанія в структурі українського бізнесу — необхідність. Але є ще імпортери та експортери товарів, автори креативних, освітніх та медіа-проектів і просто бізнес, який шукає нові можливості.
Можливо, ви — один із них.
